Цікаво

Коли ми вперше його побачили — подумали, що він просто шукає їжу. Біля старого смітника, посеред пилу

Серед тисяч повідомлень у волонтерських чатах було одне — зовсім коротке, майже губилося серед інших.

Він з’явився у дворі одного ранку. Маленький, худий, з брудною шерстю і великими очима, повними страху.

Він з’явився біля багатоповерхівки одного ранку — несподівано, мов із туману. Брудний, із ковтунами на

Він сидів біля паркану. Сам. Без нашийника, без повідка. Просто сидів, уперши погляд у порожнечу.

Вони не були схожими. Один був високий, худорлявий, із сірою шерстю й очима, що не моргали навіть під дощем.

Він лежав на узбіччі так, ніби просто втомився. Не скавчав, не кликав, не тікав.Просто лежав.

Коли його вперше помітили, він був сам. Не біг, не шукав.Просто сидів. Як статуя. Поруч із автобусною

Коли його побачили вперше, подумали, що це якась особлива порода.Надто худий, щоб бути бездомним.

Коли ми приїхали, він не поворухнувся.Він лежав на бетонній крайці старого закинутого двору, ніби його